============

Моя фотография

Родился 5 мая 1938 г. в с. Горинчево в Подкарпатской Руси в семье учителей - Тибора Поповича и Иоланы Касарды. Сам он не без гордости отзывается о собственном происхождении: "Я являюсь типичным продуктом этнического перемешивания в Карпато-Дунайском бассейне, поскольку имею венгерские, русинские, сербские, хорватские, итальянские национальные корни. А в религиозном аспекте у меня есть православные, греко-католические, католические корни". В 1956 г. Т.-М. Попович - студент Географического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова, по окончании которого в 1961 г. ему был вручен диплом специалиста по экономической географии. В 1965 г. Попович поступил в аспирантуру кафедры экономической географии зарубежных социалистических государств Географического факультета МГУ. После окончания аспирантуры им была защищена диссертационная работа на соискание ученой степени кандидата географических наук "Вопросы территориального развития пищевой промышленности Венгрии". Директор Русинского исследовательского института в Венгрии,председатель Русинского культурного объединения "Будитель". Редактор журнала "Вседержавный Русинскый Вісник"  Член Вседержавного Русинського Самосправованя Мадярщини.

19 авг. 2010 г.

Минуло 125 років од народжіня Николая Бескида


       

 






         Русиньске културно-освітне общество А. Духновіча в Пряшові в сполупрацї із Словеньсков асоціаціов русиньскых орґанізацій, Музеём русиньской културы і Містнов орґанізаціов Русиньской оброды в Пряшові зорґанізовало 13. децембра 2008 научный семінарь з нагоды спомянутых роковин вызначного русиньского історіка, літературознателя – Др. Николая Бескида (29. 6. 1883 – 10. 12. 1947). Знаме го як автора історічных робот Карпатская Русь, Карпаторусская древность, Карпаторусская правда с семью картами, Історія Пряшевской ґреко-католической епархії, писав о Духновічови (Духновичъ и его поэзия, Духновичи), Попрадови (Поэзия Попрадова, Юлій І. Ставровскій Попрадовъ), зложыв Словарь мадярско-русский, написав ряд творів з жывота Русинів. Семінарь із міджінароднов участёв свідчів о тім, же ёго творчость неперестанно є в центрї увагы русиніс-тів як на Словакії, так і за єй граніцями. 

             Участників семінаря привітав председа Русиньского културно-освітного общества А. Духновіча в Пряшові Мґр. Гавриїл Бескид, а то окреме ПеадДр. Франтїшка Данцака, віцеканцеларя Пряшівской ґрекокатолицькой метрополії, ПгДр. Ольґу Ґлосікову, др. н., директорку Музею русиньской културы, в просторах котрых быв семінарь, і цінного гостя з Мадярщіны – Др. Тібора Міклоша Поповіча, к. н.

Послїднёго з них Г. Бескид представив окреме, а то нелем зато, же у р. 2008 ославив свою сїмдесятку, але і зато, же він много зробив про пропаґацію Николая Бескида в Мадярщінї, як і цілой бескидіады в Болдоґкеваралї, Абауйсантові, в містах, якы суть споєны з менами Бескидів. Він оцінив ёго дїятельство в процесї возроджіня Русинів у Мадярщінї. Т. М. Поповіч стояв при зродї Русиньского научного інштітуту в Мадярщінї, културно-освітного общества „Будителї“, зорґанізовав много научных семінарїв, акцій, якы были присвячены А. Духновічови, А. Павловічови, А. Кралицькому, Йосифови Ґаґанцёви, Емілови Кубекови, але і П. Р. Маґочіёви і іншым. (Юбілант быв обдарованый квітками і скромным подарунком і притомны му заспівали На многая лїта).

           Сам Т. М. Поповіч детално поінформовав о роботї і актівітах русиньского общества „Будителї“ в Будапештї, якого є председом. У своїм выступі аналізовав окремы етапы свого жывота, рокы штудій на Ломоносововій універзітї в Москві, де досягнув тітул доктора ґеоґрафії і історії, проблематічны і тяжкы зачаткы по скінчіню высокошкольскых штудій у бывшім СССР в Закарпатьскій области, скады є родом. По роспадї СССР ся актівно запоїв до возродного процесу Русинів у Мадярщінї, якому зістав вірный доднесь. Окреме го ословила тема бескидіады, о чім з почливостёв росповів притомным.
         З актуалнов темов на семінарї выступив Мґр. Петро Крайняк, мол., якый ся занимав зачатками Пряшівской ґрекокатолицькой єпархії і оцінков єй вызнамных особностей подля історічных робот Николая Бескида. У своїм выступ-лїню говорив о прічінах роздїлїня Мукачевской єпархії. Як повів, же молодша сестра Мукачевской єпархії мала подля цілей тогдышнїх владных кругів нарушыти народну святыню, але, дякуючі такым особностям як Й. Ґаґанець, І. Валій, пізнїше П. Ґойдіч не подарило ся нарушыти інтересы як церькви, так ани народа. Высока оцінка была дана нашым будителям Духновічови, Павловічови, Добряньскому, якы дбали на інтересы церькви і народа. 

         Як выплинуло із семінаря, думкы Николая Бескида все суть актуалны. І хоць минуло125 років од ёго народжіня, все ся мож вертати к ёго творам, черьпати силу, енерґію про наше русиньске дїло, церьковный обряд і русиньску ідентіту. З того боку семінарь сповнив свій ціль.

М. МАЛЬЦОВСКА

Читать далее

В містї Вісло одкрыли памятну таблу єпіскопови Й. Ґаґанцёви


     





          На честь єпіскопа Йосифа Ґаґанця (1793 – 1875) быв 17. новембра 2007 у мадярьскім селї Вісло святочный спомин, на кот-рім была на будові фары одрыта памятна табла тому вызнамному представителёви ґрекокатолицькой церькви і русиньскому народному будителёви, якый в роках 1820 – 1828 дїяв як священик на фарї Вісло, котра належала в часї Австро-Угорьска до Пряшівской єпархії, а то аж до 1924 року. 

       Главным орґанізатором быв Русиньскый научный інштітут у Будапештї на челї з директором Др. Тібором Міклошом Поповічом, к. н., котрый є заєдно ай передседом русиньского културно-освітного общества Будителї, а сполуорґанізатором была Русиньска меншинова самосправа міста Мішколц на челї з Др. Тібором Уяцькым. На славности взяла участь ай делеґація з Пряшова, представителї Словеньской асоціації русиньскых орґанізації на челї з з председом Русиньского културно-освітного общества А. Духновіча в Пряшові Мґр. Гавриїлом Бескидом і членом Сполку русиньской молодежи Словеньска Петром Крайняком, мол. Міджі гостями зо Словакії бый ай ЮДр. Петро Крайняк, дописователь „Народных новинок“ і актівіста САРО.

      На зачатку была Служба Божа в містній Церькви вознесенія Ісуса Хріста, котру служыв о. Петро Горняк, священик з парохії Цестіце з Кошыцького апостольского ексархату вєдно з о. Ґабрієлом Секелём з Пряшова, Демком Балажом, парохом з Вісла і Ракаца, о. Ференцом Євицькым, священиком з Абауй Санто, о. Яношом Горняком з парохії Болдоґкевараля, о. Роландом Сабом з парохії з Каны і о. Петром Федором з парохії з Чіко. Наконець Божой Службы ся приговорив о. Ґабрієл Секель, якый указав на вызнам особности Ґаґанця, котрый быв знамый своїм глубокым соціалным чувством а поважованый є за найвызнамнїшого єпіскопа Пряшівского єпархії в 19. ст. Заєдно о. Секель підкреслив много паралел у жывотї єпіскопів Ґаґанця і П. П. Ґойдіча, главно їх харітатівну роботу, духовный розмір їх особности і одданость своїм вірникам і народу. 

      По Службі Божій была на фарї славностно одкрыта і посвячена памятна табла єпіскопови Йосифови Ґаґанцёви а вєдно з гос-тями і вірниками Вісла была заспівана на ёго памятку „Вічная память“. Одкрытій таб-лї єпіскопа Ґаґнця ся офіціално поклонили і положыли к нїй вічік з білых квіток Ґ. Бескид і П. Крайняк. Вінець положыли і представителї Сільского уряду у Віслї на челї із старостом Мігалём Репасом. При одкрытю таблы ся приговорив Тібор Міклош Поповіч і Гавриїл Бескид, корый подяковав орґанізаторам за позваня, добру орґанізацію акції і даня почливости єпіскопови Ґаґанцёви, а то одкрытём памятной таблы. 
Пообідї славность продовжовала міджінародным семінаром на тему Жывот і дїятельство єпіскопа Ґаґанця і ёго робота в парохії Вісло. Главный реферат прочітав Др. Тібор Міклош Поповіч, к. н. Ёго выступлїня доповнив своїм рефератом Мґр. Г. Бескид а о. ПгДр. Ґабрієл Секель і іншы.
       Святочный день міджі нашыма русиньскыма приятелями в Мадярьску быв в просторах Сільского уряду у Віслї закінченый сполочным посиджінём і щедров гостинов, де зазвучала і штатна мадярьска гімна, а делеґація з Пряшова заспівала русиньскы гімнічны піснї „Подкарпатскіє Русины...“ і „Я Русин быв...“
       Наконець треба повісти, же село Вісло має 83 жытелїв, котры суть асімілованы Русины, а скоро нихто з них уж не знає, на роздїл од своїх предків, русиньскый язык, ай кідь сі свою ґрекокатолицьку віру утримали. О русиньскім характерї села свідчать і мена вызначных дїятелїв на цінтерю, як, наприклад Бобак, каноник Михал Сабадош і іншы.


ЮДр. Петро КРАЙНЯК, Пряшів

Читать далее

11 авг. 2010 г.

В Мішкольці буде пам'ятник єпископу Андрею Бачинському


В пригороді угорського міста Мішкольц планується встановити пам’ятник єпископу Андрею Бачинському. Пам’ятник буде споруджено біля греко-католицької церкви Покрова Пресвятої Богородиці, яка знаходиться в передмісті Мішкольца – Герембель (Görömböly) на вулиці, яка названа в честь єпископа Андрія Бачинського.

В Герембель компактно проживають нащадки переселенців із Підкарпатської русі, які триста років тому в пошуках кращої долі поселилися на пагорбах під Мішкольцом. Початок їх переселення припадає на період антигабсбурського повстання угорців, яке на початку 18 століття очолював князь Ференц Ракоці. В складі повстанського війська разом з угорцями за незалежність Угорщини, боролися і підкарпатські русини, яких Ракоці дуже любив і називав « мій найвірніший народ".

В пам'ять про князя Ференца Ракоці тут на пагорбі біля церкви в Герембель вже стоїть погруддя Ференцу Ракоці. В 1990 році на місцевому храмі була установлена меморіальна дошка єпископу Андрею Бачинському, якому імператриця Марія Терезія дарувала Тапольське абатство до якого вгодило село Герембель. На меморіальній дошці написано: «Андрію Бачинському милістю Божою мукачівському єпископу герембель-топольцькому абату». І от тепер за ініціативою Русинської меншинської самоуправи міста Мішкольц, яку очолює др. Тібор Уяцкі, греко-католицького громади Герембель ( декан, о. Ласло Дудаш) та професора Тібора Міклоша Поповича керівника Будапештського русинського науково-дослідного інституту, на пагорбі біля церкви буде споруджено пам’ятник Андрею Бачинському.


Історичка справка:

Угорська греко-католицька церква

Історично більшість угорських католиків візантійського обряду проживала в північно-східному регіоні країни, де певний відсоток населення становили русини й румуни. У період після вигнання турків з Угорщини наприкінці XVII століття на територію сучасної Угорщини також переселилася велика кількість колоністів, у тому числі й греко-католиків. Греко-католики Угорщини всіх національностей оформлялись єпархією візантійського обряду із центром у Мукачеве (венг. Munkács).

XVIII столітті греко-католицька громада також поповнилася за рахунок протестантів, що прийняли католицизм — значна їхня частина ухвалювала візантійський, а не латинський обряд.

Богослужіння угорською мовою має в угорській католицькій церкві давню історію. Перший переклад літургії Іоанна Златоуста на угорський був зроблений ще в 1795 році й виданий приватно. В 1868 році представники 58 греко-католицьких приходів звернулися із закликом схвалити богослужіння на угорському й заснувати окрему єпархію для греко-католиків, що говорять по-угорськи; однак Ватикан такого дозволу не дав. В 1882 році був опублікований без формального церковного схвалення новий переклад літургії Іоанна Златоуста й інші богослужбові тексти. Нарешті, 18 червня 1912 року тато Пий X заснував окрему єпархію із центром у Хайдудорог для 162 угорських греко-католицьких приходів; однак призвав угорських греко-католиків повернутися до богослужіння грецькою мовою, обмеживши використання угорської мови внелитургическими цілями. Був установлений трирічний перехідний період, однак світова війна, що почався незабаром перша, порушила всі плани, і використання угорського в літургії продовжилося.

Після війни від Угорщини були відірвані значні території, у результаті чого число приходів у Хайдудорогської єпархії скоротилося з 168 до 90.4 червня 1924 року на території Угорщини був утворений також апостольський екзархат Мішкольц, що об'єднав приходи, що використовували в літургії церковнослов'янська мова. Приходи екзархату Мішкольца поступово також перейшли на угорську мову в 1930-40 роках.

Угорська греко-католицька церква складається з єпархії Хайдудорога, що входить у митрополію Эстергом-Будапешт, і апостольського екзархату Мішкольца. Богослужіння у всіх приходах ведеться угорською мовою. У церкви є духовна семінарія в Ніредьгазі. По даним Annuario Pontificio за 2007 рік у Хайдудорогской єпархії 146 приходів, 227 священиків і близько 270 тисяч віруючих; в екзархаті Мішкольца — 30 приходів, 38 священиків і близько 20 тисяч віруючих.  Таким чином, загальна чисельність парафіян церкви — близько 290 000 людей. 2 травня 2008 року главою церкви був вибраний єпископ Філіп Кочіш.



Іван Бачинський "Благовісник" серпень 2010
Читать далее