============

Моя фотография

Родился 5 мая 1938 г. в с. Горинчево в Подкарпатской Руси в семье учителей - Тибора Поповича и Иоланы Касарды. Сам он не без гордости отзывается о собственном происхождении: "Я являюсь типичным продуктом этнического перемешивания в Карпато-Дунайском бассейне, поскольку имею венгерские, русинские, сербские, хорватские, итальянские национальные корни. А в религиозном аспекте у меня есть православные, греко-католические, католические корни". В 1956 г. Т.-М. Попович - студент Географического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова, по окончании которого в 1961 г. ему был вручен диплом специалиста по экономической географии. В 1965 г. Попович поступил в аспирантуру кафедры экономической географии зарубежных социалистических государств Географического факультета МГУ. После окончания аспирантуры им была защищена диссертационная работа на соискание ученой степени кандидата географических наук "Вопросы территориального развития пищевой промышленности Венгрии". Директор Русинского исследовательского института в Венгрии,председатель Русинского культурного объединения "Будитель". Редактор журнала "Вседержавный Русинскый Вісник"  Член Вседержавного Русинського Самосправованя Мадярщини.

29 дек. 2010 г.

Життєвий та науковий шлях вченого з Угорщини


          Пропонуємо  читачеві короткий виклад життєвого і наукового шляху вченого. Одного з відомих дослідників проблем економічної географії, історії народного господарства Угорщини, історії греко-католицької церкви Угорщини, громадського діяча Тібора Міклоша Поповича.

          Розвал радянської імперії обумовив позбавлення дослідників від пут єдиної вірної методології, відкрив можливість до вільного спілкування із загалом європейських учених. Особливий проґрес у проведенні конференцій та спільних досліджень спостерігається в україно-польських та україно-болгарських контактах. Очевидно, спільне слов’янське коріння, близькість мов, а подекуди й історичної долі, сприяють цьому. Україну й Угорщину також поєднує спільне історичне минуле. Однак мовний бар’єр до певної міри робить контакти істориків не такими регулярними та плідними.

        Як у нас, так і в сусідів, фахівці, які вільно володіють українською та угорською мовами, є унікальним скарбом. До їх числа необхідно віднести відомого угорського вченого, який не так давно відзначив своє 70-річчя – Тібора Міклоша Поповича.
         Науковців Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Пет-ра Могили
з угорським ученим поєднала співпраця на ниві дослідження інтеґра-ційних процесів країн Чорноморсько-Балтійського реґіону.
        Тібор Міклош Попович народився 5 травня 1938 року в селі Горінчово поблизу Хуста (на той момент терени входили до складу Чехословаччини) в родині сільських учителів. Так склалося, що у пошуках заробітку сім’я досить часто переїздила, проживаючи в різних населених пунктах Закарпаття. Тому майбутній науковець навчався в школах з угорською, українською та російською мовами викладання. Це, зрештою, не було суттєвою перешкодою у набутті знань, адже його родина мала інтернаціональне та полірелігійне коріння. По материнській лінії один із предків походив з острова Сардинія. Він у складі наполеонівської армії дістався Закарпаття і там одружився на дівчині греко-католицького віросповідання з села Малий Березний, яка мала українське та угорське коріння. Саме від цього шлюбу народився дід Тібора по матері. По батьківській лінії його предки походили з Чорногорії (Цетіне та Котор) і були чорногорськими сербами православного віросповідання. Один із цих
предків, Йован Попович, рятуючись від переслідування турків ще в рамках так  званого “великого переселення сербів до Угорщини” (кінець ХVІІ ст.), потрапив до одного з містечок, розташованих на північ від Буди. Дід по батькові, Іван Попович, народився у селі Гудя, був випускником Ужгородської семінарії і правив як греко-католицький учитель-священик. Принагідно зазначимо, що родина славилася  своїми священиками, і тому прізвище Попович відповідало своїй сутності.
          Той факт, що Тібор Міклош Попович має декілька етнічних коренів та релігійних ознак, обумовив його толерантність щодо етнорелігійних питань. На період 1956-1961 років припадає його навчання у найпрестижнішому радянському вузі –Московському університеті імені М. Ломоносова, де Попович-студент слухав лекції знаменитих географів, економістів, істориків та етнографів (В. Анучіна, О. Богомолова та ін.). У стінах університету формувався його широкий міждисциплінарний науковий світогляд.
         З 1965 до 1968 року навчався в стаціонарній аспірантурі кафедри економічної географії Московського університету імені М. Ломоносова. Після успішного завер-шення навчання був направлений на роботу в Ужгородський державний універ-ситет. Однак відсутність партійності не дозволила витримати конкуренцію із креатурою місцевих партійних органів у намірах посісти місце на одній із кафедр.
        Очевидно, ця глибока моральна травма й обумовила рішучий крок молодого науковця, котрий скористався із нагоди перебратися у серпні 1969 року до Угор-щини. Розпочався кардинально новий період життя. Учений зайняв посаду наукового співробітника Інституту економіки харчової промисловості в Будапешті.
        Невдовзі він став автором та співавтором декількох монографій. У 1971 році його було поновлено в колись утраченому угорському громадянстві. Важливою віхою на життєвій ниві став перехід у 1974 році на роботу до найпрестижнішого навчального закладу Угорщини – Будапештського університету, де він пропрацював упродовж сімнадцяти років, до виходу в 1991 році на пенсію. Відмінне володіння багатьма європейськими мовами, наукові здобутки поставили Тібора Міклоша Поповича в ряд найвідоміших науковців континенту. Він був учасником та організатором численних міжнародних форумів, у тому числі Міжнародного географічного конґресу, що відбувся у Москві в 1976 році.
         Вихід на пенсію не спричинив завершення наукових досліджень та активної ромадської роботи. Розвал соціалістичної системи обумовив покращення в Угор-щині ситуації з національними меншинами. Тібор Попович був біля витоків “Організації русинів Угорщини”, а з 1996 р. і Русинського наукового інституту. У 2002 році він – організатор і голова русинського культурного об’єднання “Будителі”.
          Шануючи релігію пращурів, відроджуючи національних  традиції русинів (українців)
Угорщини, науковець далекий від політизації русинського питання – мова, культура, історія предків стоять на першому місці його щоденної невтомної дослідницької праці та громадської діяльності.
        Тібор Міклош Попович – автор шести монографій та шести розділів у книгах, більше як ста публікацій у наукових часописах, що вийшли угорською, українською, російською, польською, англійською, німецькою, естонською мовами. Він – член Угорського етнографічного товариства, Угорського географічного товариства, Угорського товариства харчової промисловості, Угорського товариства істориків,  Асоціації україністів Угорщини.


                                                                       

Читать далее

Міжнародна наукова конференція «Географічні засади вирішення регіональних проблем»



        18-19 листопада 2010 року на базі Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка відбулася міжнародна наукова конференція «Географічні засади вирішення регіональних проблем».
На конференції були присутні понад 40 учасників зі Львова, Вінниці, Києва, Умані, Рівного, Тернополя, Одеси, Чернівців, Кам’янець-Подільського та інших наукових осередків. Були присутні директор НПП «Подільські Товтри», Карпатського національного природного парку, член Асоціації україністів Угорщини, географічного товариства Угорщини Тібор Міклош Попович.
       Робота проводилась у секціях «Регіональні проблеми в працях видатних географів. Ландшафтознавчі підходи до вирішення регіональних проблем», «Регіональні суспільно-географічні проблеми», «Географічні основи збалансованого природокористування в процесі вирішення регіональних проблем».
        Основна увага була зосереджена на вирішенні регіональних проблем з позицій системного підходу. Це конкретизувалось у доповідях представників двох ландшафтознавчих шкіл України доктора географічних наук, професора, завідувача кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка Петліна Валерія Миколайовича і доктора географічних наук, професора, завідувача кафедри фізичної географії Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського Денисика Григорія Івановича. Основою вирішення наявних проблем було визнано різнотерміновий ландшафтний прогноз, що базується на системі моніторингу території.
      Запропоновано проводити конференцію «Географічні засади вирішення регіональних проблем» періодично.

                                                                                                  Веб-сайт Кам’янець- Подільського НУ


Читать далее